«Не хочууу нікуди йти! Не хочууу у садок! Хочу залишитися з тобою вдома, мамо, будь ласка…»
Тяжкий момент. Очі, повні сліз, губи тремтять, притискається, обіймає, просить не йти. Може, справді не потрібний нам цей садок? Наша дитина не садиківська. Вдома будемо ліпити, клеїти. Навіщо цей стрес і мамі, і малюкові?
Дім чи садок? Звичайно, кожна дитина – це цілий світ, зі своїми почуттями, сильними емоціями, бажаннями та можливостями. І, звичайно, батьки, приймаючи рішення про те, щоб іти в садок або залишатися вдома, виходять зі свого найглибшого та всебічного розуміння ситуації. Але подивимося, що відбувається рівно через п’ять хвилин після того, як мама залишає дитину в групі. Починається магія садка. Як саме вона працює і чому садок це не тільки можливість мамі зайнятися своїми справами, а й важливий етап у вихованні, соціалізації та освіті малюка, розповідають вихователі приватного дитячого садка «Маленький геній».
Голубенко Світлана Вікторівна, вихователь молодшої групи.
«Думаю, будинок як місце сили для дитини дуже важливий. Тут він завжди почувається у безпеці, його люблять, він центр всесвіту, він навчається у батьків, братиків та сестричок. Домашнє тепло виховує у дітях найсвітліші почуття. Проте я вважаю дитячий садок (тут, безумовно, багато від самого саду і вихователів залежить) — абсолютно необхідним етапом розвитку дитини. Сад вчить бути самостійним, приймати рішення, розуміти себе та оточуючих, вміти проявляти себе, знаходити спільну мову з однолітками. Це важливо та корисно для малюка».
Дяченко Руслана Володимирівна, вихователька середньої групи.
«Мої вихованці вже зовсім дорослі, їм по 4-5 років (сміється). Це вік, коли практично у всіх з’являються перші друзі, уподобання, починають розподілятися соціальні ролі. Думаю, вдома чи навіть на майданчику знайти товариша, з яким весело та цікаво, складніше, ніж у групі. Я бачу, як вони навчаються спілкуватися, взаємодіяти, вирішувати свої «серйозні» проблеми, підтримувати одне одного. Це потрібний досвід, без нього соціалізація проходитиме складніше».
Галкіна Людмила Дмитрівна, вихователь молодшої групи.
«Я дуже люблю грати з дітьми та спостерігати, як вони грають між собою. Вважаю, що гра є ключовим елементом у становленні особистості. Так малюки «приміряють» різні ролі, розуміють, у якій саме ролі їм комфортно, вчаться комунікувати, змінюють партнерів по грі та моделюють свою поведінку, вигадують різні сценарії та дотримуються їх, тобто творять. Тобто, з погляду педагогіки, удосконалюють соціальні навички та розвивають креативність. Ну які батьки не хотіли б бачити свою дитину товариською, творчою, з великою кількістю друзів?»
Алла Анатоліївна, заступник директора з навчально-виховної роботи.
«На мій погляд, домашнє виховання та дитячий садок повинні являти собою синергію, яка розкриє потенціал дитини, її здібності, забезпечить малюкові щасливе дитинство, сповнене яскравих вражень, веселих та корисних ігор, цікавих знань та хороших друзів. У цьому сенсі «Маленький геній» з його чудовою матеріально-технічною базою, затишною обстановкою, професійними педагогами та уважним ставленням до кожної дитини — чудовий вибір для малюка, батьки якого піклуються про всебічний розвиток та виховання. І так, у нашій каші немає грудочок:)»
Отже, що ж відбувається всього через кілька хвилин після того, як мало не плаче синочок чи донька увійшов до групи? Ось він, з палаючими очима захоплено возить на вантажівці будматеріали для найвищої вежі у світі, яку ми побудуємо всі разом. Далі — смачний та корисний сніданок та цілий день веселих та цікавих занять. «Ой, мамо, а що, вже вечір? Більше тут не можна пограти? Ну, ми ж завтра сюди прийдемо? Тільки пообіцяй, мамо, ми з моїм новим другом Льошкою домовилися завтра у пожежних грати!»